Льодовикове озеро Пейто – популярне туристичне місце в національному парку «Банфф». Озеро розташоване за 40 км на північ від озера Луїз. Живиться водою з однойменного льодовика. Пейто неодноразово посідало перші сходинки в рейтингах найкращих озер світу. Все, що ви могли не знати про це диво природи, далі на calgary-name.
Історія озера
Водойма утворилася в долині хребта Вапутік, на висоті 1860 м. Названа на честь Вільяма (Білла) Пейто – місцевого мандрівника та мисливця. Білл був одним із перших охоронців парку «Банфф», на початку ХХ століття проводив туристів на полювання у справжню канадську дику місцевість. Він був першим, хто сфотографував озеро в 1896 році. У 1941 році озеро відкрили для туристів. Його довжина – приблизно 2,8 кілометра, а ширина – 0,8 кілометра.
Озеро замерзає з жовтня або листопада й до початку червня, а коли починає танути, його вода протікає через каньйон Містая, утворюючи річку Містая, а тоді впадає в річку Північний Саскачеван. Назва річки Містая з мови крі перекладається як «грізлі». Сама річка прямує від витоку озера на північний захід.
Цікаво, що в 1991 році біля озера знайшли ялину Енгельмана, що росте ще приблизно з 1234 року. Дерево побачили між скелястим виступом у вершині льодовика Пейто. Це і найстаріша відома канадська ялина, і найстаріше дерево національного парку «Банфф».
Чому озеро таке блакитне?
Багато озер із льодовиковим живленням мають аквамариновий колір. Це пов’язано з «кам’яним борошном» (також називається «льодовиковим молоком»), яке створюється льодовиком, що сповзає долиною. Льодовик шліфує поверхню гірської породи, наче перемелюючи камінь у борошно, яке й виносить тала вода в літні місяці. Зауважте, що такий яскравий колір можна побачити лише в теплу пору.
Залежно від типу гірської породи, цей пил, тобто «кам’яне борошно», відбиває сонячні промені або синім, або зеленим, або сірим відтінком. У світі є багато льодовикових водойм зі схожим кольором води, наприклад, Лагуна-69 у Перу, озеро МакАртур у канадському національному парку «Його» чи річка Бейкер у Чилі.
Оглядові майданчики
Дійти до головного оглядового майданчика можна від нижньої стоянки для автомобілів за менш ніж 10 хвилин. Стежка асфальтована, з повільним ухилом, адаптована для інвалідних візків. Однак треба зауважити, що зазвичай після 8 ранку починають збиратися натовпи туристів. Найкращий час для відвідування озера – рано-вранці або пізно ввечері.
Є ще один оглядовий майданчик, про який знає небагато людей. Саме там були зроблені більшість фотографій озера, які ви могли бачити на листівках. До цього майданчика можна дістатися від головного. Треба повернути на асфальтовану дорогу і пройти ще трохи вгору. Біля знаку траси повернути праворуч і звернути на якусь із вузьких ґрунтових стежок. Усі вони ведуть через ліс до верхнього оглядового майданчика.
Якщо ви продовжите рух ґрунтовою стежкою повз старий оглядовий майданчик Боу-Самміт, то побачите ще й озеро Боу і долину Боу.
Спуск до озера
Небагато хто спускається до берега озера просто тому, що згори відкривається чудовий краєвид. Однак спуск від головного оглядового майданчика до берега озера займає приблизно 40 хвилин. Тут є змога навіть взяти власний каяк або вудочку (щоправда, на риболовлю потрібна спеціальна ліцензія, яку видають у туристичному центрі Банффа).
Купатися в озерах Скелястих гір можна, однак вода крижана, до того ж залишає на шкірі пилову сіру плівку. Для спуску взимку знадобляться снігоступи або й навіть бігові лижі. Зазвичай озеро замерзає із середини жовтня. До жовтня ще є можливість побачити яскравий блакитний колір на тлі засніжених долини Боу та гір. Модрини тут не ростуть, тому восени ви не побачите осінніх кольорів. Оглядові майданчики та автостоянки відкриті впродовж усього року.
Походи
Є кілька маршрутів для походів навколо озера.
1 – Peyto Lake Panorama Overlook
Цей маршрут підходить для людей із будь-яким рівнем підготовки. Починається з нижньої стоянки озера Пейто й веде до першого оглядового майданчика, а потім – до краєвиду, який розташований на хребті Боу. Підйом на першу оглядову точку становить лише орієнтовно 50 м і вартий невеликих зусиль.
Відстань: 2,7 км
Висота: 84 метри
Час: 45–60 хвилин
2 – Bow Summit
Цей маршрут починається також із нижньої стоянки, веде повз перші два оглядові майданчики над озером Пейто та перетинає хребет, поки ви не побачите озеро Боу внизу. Чудова можливість для того, щоби розім’яти ноги та насолодитися природою.
Відстань: 6,6 км
Висота: 313 метрів
Час: 2 години
3 – Observation Peak
Це один із найкращих коротких маршрутів у парку «Банфф», хоча й підходить лише для досвідчених любителів гірських походів. Стежка починається з під’їзної дороги навпроти повороту на вершину Боу, веде до гірського хребта, який перетинає дві смуги скель і осип на шляху до фальшивої вершини. Де-не-де потрібне використання рук для подолання складних та небезпечних ділянок.
Відстань: 8 км
Висота: 1101 метр
Час: 4–6 годин
4 – Caldron Peak
Цей похід займе цілий день, він складний фізично та технічно, бо вимагає перетину вершини Пейто. Підходить тільки для досвідчених туристів. Похід неймовірно корисний, з приголомшливими краєвидами на льодовик Пейто, водоспади, озеро Колдрон та вершину Колдрон. Починається маршрут із нижньої стоянки озера Пейто.
Відстань: 20,3 км
Висота: 1624 метри
Час: 8–10 годин
Щодо кемпінгу, то біля озера немає визначених для цього місць. Найближчі кемпінги – Mosquito Creek Campground. Тут їх понад 30, більшість розташована вздовж струмка з краєвидом на гори. Ще один варіант – Waterfowl Lakes Campground із понад 100 кемпінгами, розташоване це місце між двома чудовими озерами. Це один із наймальовничіших кемпінгів уздовж Icefields Parkway із багатьма зручностями.
Ще кілька порад
У канадських Скелястих і Колумбійських горах проживають чорні ведмеді та грізлі. На тварин можна натрапити будь-де – чи то у віддаленій глухій місцевості, чи то на жвавій стежці біля міста. Тому, варто запастися спреєм від ведмедів і пам’ятати, що ведмеді надзвичайно чутливі до стресу від діяльності людини. Ведмеді намагаються уникати зустрічі з людьми, тому про себе варто дати знати, створюючи шум. Гукайте, плескайте, співайте або голосно розмовляйте, особливо поблизу струмків, густої рослинності та ягідників.
Крім того, слідкуйте за ведмежими слідами, розірваними колодами, перевернутим камінням та іншими ознаками присутності тварини. Намагайтеся уникати місць із такими ознаками. Якщо з вами собака, то тримайте її на повідку: собаки можуть провокувати ведмедів.
Ходіть групами, а дітей не впускайте бродити самостійно. Користуйтеся лише офіційно позначеними стежками та подорожуйте в світлий час доби. Рибні субпродукти ніколи не залишайте вздовж річок або берегів озера. Як захищатися, якщо зустріч із ведмедем таки відбулася, прочитайте в інструкції.
Завжди беріть із собою теплий одяг. На гірських вершинах навіть у серпні температура часто буває мінусовою. Влітку тут багато жуків та комарів. Мережа ловить не всюди, як і не всюди є вказівники, тому варто завантажити карти попередньо.
Найближчий центр для відвідувачів знаходиться в селищі Лейк-Луїз, він відкритий цілий рік.
