Національний парк «Банф» – це перший національний парк Канади, що розмістився в самому серці скелястих гір Альберти. «Банф» розташований за 120 км на захід від Калгарі.
Територія парку простягається від озера Луїза до іншого національного парку – «Джаспер». Це гірська місцевість із багатьма льодовиками та крижаними полями, густими хвойними лісами й альпійськими гірськими масивами. Парк розділяє на дві частини велике Трансканадське шосе. У «Банфі» не лише красива природа, а й розвинута інфраструктура. Головний комерційний центр парку – місто Банф.
Створювався як заповідник гарячих джерел
Парк був заснований 25 листопада 1885 року як заповідник гарячих джерел площею 26 км2. Пізніше заповідник розширили й назвали парком «Скелясті гори». Незабаром тут проклали залізницю та побудували готель.
Парк здобув популярність серед американських та європейських туристів, перші з яких прибували до Канади на трансатлантичному розкішному лайнері, а тоді продовжували рух на захід залізницею. Дехто з них займався альпінізмом, іноді наймаючи місцевих гідів. З 1906 року Альпійський клуб Канади організовував тут сходження та походи. У 1911 році до парку вже можна було дістатися з Калгарі автомобілем. Ще через 5 років гіди Брюстери почали пропонувати автобусні екскурсії.
Зміна площі та перейменування
У 1902 році парк розширили до 11 400 км2, приєднавши території навколо озера Луїза та річок Боу, Кананаскіс, Ред-Дір і Спрей. Однак через лісозаготівельні та інші мотиви парк часто змінював свої межі.
У 1930 році, після прийняття закону про національні парки, площа зафіксувалася на рівні 6697 км2. Тоді ж парк отримав назву «Банф» на честь канадсько-тихоокеанської залізничної станції. Її ж так назвали на честь регіону Банфшир у Шотландії. Після будівництва нових східних воріт Альберта передала парку ще 0,84 км2.
Табори для інтернованих та громадські роботи
Під час Першої світової війни іммігрантів з України, Німеччини, Австрії та Угорщини відправляли до «Банфу» на роботи в таборах для інтернованих. Більшість утримуваних становили саме українці, які будували дороги та розбудовували в парку інфраструктуру.
У 1931 році в Канаді ухвалили закон про безробіття та допомогу фермерам, що передбачав проєкти громадських робіт у національних парках під час «Великої депресії». У межах цих проєктів робітники збудували у «Банфі» нову лазню; басейн; кілька доріг; шосе, що з’єднує парки «Банф» і «Джаспер»; реєстраційний центр біля східних воріт та адміністративну будівлю.
Під час Другої світової війни тут знову створили табори для інтернованих.
Зимовий туризм
В лютому 1917 року провели перший зимовий карнавал у «Банфі», де представили великий льодовий палац. Там можна було поспостерігати за катанням на лижах, снігоступах, а ще стрибками з трампліна, керлінгом тощо.
У 1930-х роках Брюстери побудували перший гірськолижний курорт Sunshine Village. Також був відкритий гірськолижний район Маунт-Норквей, перший крісельний підйомник там встановили в 1948 році. У 1950-х роках побудували Трансканадське шосе, воно створило через долину Боу ще один транспортний коридор, зробивши парк і туризм у ньому більш доступним.
Збереження парку
У 1988 році до закону про національні парки внесли поправки, які проголосили збереження екології першочерговим завданням. Закон також вимагав від кожного національного парку розробити план управління з більшою залученістю громадськості. У 1984 році «Банф» оголосили об’єктом спадщини ЮНЕСКО.
У 1990 році на території національного парку було зареєстровано місто Банф, що дало місцевим жителям більше права голосу щодо будь-яких забудов.
Льодовики та крижані поля
Національний парк «Банф» складається з багатьох льодовиків та крижаних полів. Невеликі льодовики поширені в головних хребтах, розташованих у западинах на схилах багатьох гір.
Льодовик Пейто є одним із льодовиків, які вивчаються найдовше у світі, дослідження Пейто ведуться ще з 1970-х років. А загалом льодовики канадських Скелястих гір науково вивчають лише з кінця 1990-х років.
Підраховано, що 150 льодовиків Скелястих гір зникли в 1920–1985 роках. Ще 150 льодовиків зникли в 1985–2005 роках, що свідчить про те, що відступ і танення льодовиків постійно прискорюється.
Найбільші льодовикові території складаються з льодових полів Вапутік і Вапта. Колумбійське льодовикове поле, розташоване на півночі парку, проходить між самим «Банфом» і парком «Джаспер» і тягнеться аж до Британської Колумбії. А сніговий купол у Колумбійському льодовику є гідрологічною вершиною Північної Америки, з якої вода тече через вихідні льодовики до Тихого, Атлантичного та Північного Льодовитого океанів.
Льодовик Саскачеван є головним витоком Колумбійського льодовикового поля, що впадає в національний парк «Банф». У 1893–1953 роках льодовик Саскачеван відступив на 1364 м. Загалом льодовики Скелястих гір втратили 25% від своєї маси лише протягом ХХ століття.
Дика природа
У лісистих районах парку часто помічали ведмедів гризлі та чорних ведмедів. Серед основних хижаків були зареєстровані пума, росомаха, рись, ласка, койот, лісовий вовк та інші. В альпійських районах поширені гірський козел, бабак, бобер і пискуха. Карибу (північні олені) були найрідкіснішими великими ссавцями в парку, але, найімовірніше, лавина в 2009 році вбила п’ять останніх представників.
Через суворі зими в парку живе небагато видів рептилій і земноводних. Щодо птахів, то зареєстровано білоголового орла, червонохвостого яструба, канадську сойку, гірського синього птаха, гірську синицю та багатьох інших. На річках і озерах найчастіше зустрічались гагари, чаплі, крижні.
Озеро Луїза
Цей хутір у межах парку заслуговує окремої уваги. Його заснували в 1884 році як форпост для Канадської тихоокеанської залізниці на висоті 1600 м над рівнем моря. Назвали хутір на честь принцеси Луїзи, герцогині Аргайлської.
На хуторі розташоване озеро з такою ж назвою. Воно розташоване на фоні гори Вікторія та висячого льодовика. Цей незайманий куточок дикої природи приваблює мільйони відвідувачів на рік.
Каньйон Джонстон
Вражаючий каньйон Джонстон, вирізаний прямо у вапняковій основі тисячоліттями водної ерозії, є неймовірною природною пам’яткою національного парку «Банф».
Похід по каньйону Джонстон добре відомий як один із найпопулярніших походів у «Банфі» і загалом канадських Скелястих горах. Каньйон особливо популярний влітку. Водоспади зустрічаються з вузькими кам’яними ущелинами, де протікає бурхлива блакитна річка.
Icefields Parkway
Icefields Parkway – це майже 230-кілометрова автомагістраль, що пролягає дугою під високими горами та поряд із десятками льодовиків, з’єднує мальовничі гірські міста Банф, Лейк-Луїз і Джаспер. Окрім надзвичайних краєвидів, із шосе часто можна помітити диких тварин, як-от лось, товстолоб, гірський козел, а іноді й ведмідь та вовк. Автомагістраль названа National Geographic «поїздкою всього життя» і вважається однією з найзахопливіших доріг у світі.
Парквей бере свій початок біля озера Луїза і тягнеться на північ до долини Боу, повз озеро Гектор. Інші мальовничі озера – озеро Боу та озера Пейто, обидва на північ від озера Гектор. Далі Парквей перетинає гору Боу (2088 м) і тягнеться за річкою Містайя до перетину річки Саскачеван, де зливається з річкою Хауз і Північним Саскачеваном.
