Бумінг Айс Чесм – крижана печера в районі перевалу Крауснест, що в Скелястих горах Альберти. Це приблизно за 150 кілометрів на південний захід від Калгарі. Печера є так званою «холодною пасткою», де холодне повітря проникає через вузький прохід і ніколи звідти не виходить, що створює умови для існування 179-метрового шару чистого льоду. Докладніше далі на calgary-name.
Відкриття та дослідження
Бумінг Айс Чесм – вапнякова печера, яка утворилася за мільйони років внаслідок підняття та опускання рівня ґрунтових вод. Про існування печери на цьому місці здогадалися у 2005 році члени Альбертського спелеологічного товариства. Вже через 3 роки Бумінг Айс Чесм знайшли під час спроби добратися до іншої печери, тоді спелеологи її дослідили та нанесли на карту Землі.
Додаткові дослідження провели влітку 2012 року. Саме тоді досягли найнижчої точки. У 2013 році спелеолог Ніколас Вієйра разом із командою дослідив замерзлий водоспад, що за 100 метрів від входу в печеру. У 2015 році Кетлін Ґрем дослідила деякі інші частини Бумінг Айс Чесм. Дослідження проводилися і в подальших роках.
Геологічні особливості
Гирло Бумінг Айс Чесм має лише кілька метрів завширшки. Стіни входу покриті снігом, інеєм і пухкими осипами. Печеру утворюють насамперед такі осадові породи, як вапняк і сланець. Також є сталагміти, сталактити, кристали льоду, скелі та валуни.
У верхній частині печери, поблизу входу, є щільний, круто нахилений донизу шар льоду, він опускається приблизно на 140 метрів. Це так званий льодопад, або каскадна льодовикова брила. На відміну від подібної Кремнієвої льодової печери у Словаччині, у Бумінг Айс Чесм маса льоду нерухома, тоді як у словацькій печері вона зсувається вниз на похилій скельній основі. Ще одна подібна низхідна крижана брила є в США, у крижаній печері Арнольд.
Багаторічне існування крижаної стіни, замерзлих водоспаду та озера пояснюється тим, що печера є «холодною пасткою». Холодне повітря фактично затримується всередині печери, не маючи можливості ні циркулювати, ні вийти назовні.
Важке холодне повітря, що надходить через верхню частину печери, опускається вниз через вузьке горлечко до нижньої частини. У цей час воно витісняє тепліше, більш плавуче повітря, яке піднімається вгору та виходить із гирла цієї крижаної прірви. Коли тепле повітря виходить в атмосферу, його замінює новий потік холодного повітря. Так печера залишається ізольованою від зовнішнього теплого повітря, а температура всередині неї ніколи не стає плюсовою.
Крім того, сам лід здатен повільно розширюватися внаслідок сукупної дії опадів та просочування в печеру талого снігу впродовж року. Ця вода замерзає на вже існуючих поверхнях льоду, утворюючи новий тонкий льодовий шар на стінах і замерзлому дні озера.
Водоспад печери представляє собою 22-метровий підйом, який відкриває незвідані камери та тісні проходи, що можуть привести назад до входу в печеру.
Біологічна цінність
За словами мікробіолога та професора кафедри біологічних наук університету «Томпсон-Ріверс» Наоварата Чітхема, печера має потенціал бути джерелом суперантибіотиків. Вважається, однак станом на 2022 рік ще не підтверджено те, що в печері адаптувався і процвітає спеціалізований вид мікроорганізмів. Ці мікроорганізми можуть мати значний фармакологічний потенціал як потужний засіб проти інфекцій, що стійкі до звичайних антибіотиків.
До існування цих спеціалізованих видів мікроорганізмів міг призвести стабільний мікроклімат печери, що має замкнутий характер фізичних і атмосферних систем. У печері наявні такі основні елементи, як вуглець, водень і азот, вони і дають змогу існувати мікроорганізмам. Також вплинула на можливу появу мікроорганізмів відсутність рослин, які у звичайному середовищі формують основу харчових ланцюгів і мікробної активності. А отже, у Бумінг Айс Чесм обмежені поживні речовини, що також дає простір для функціонування цих мікроорганізмів.
Аби дослідити наявність мікроорганізмів, професор Чіптхем наказав поставити в печері спеціальні посудини на один місяць. У 2019 році зібрані відкладення відправили в Космічний центр імені Ліндона Джонсона та до Університету Альберти, аби визначити механізми колонізації та виживання мікробних спільнот у печері, а також зібрати геноми наявних бактерій.
Туризм
Крижане диво не може похвалитися напливом туристів через низку небезпек з погляду доступу до печери. Печера знаходиться у віддаленій частині Альберти. Найближча громада до неї – Коулман. Немає спеціально позначеної стежки чи під’їзного маршруту, який би вів до точного місця розташування печери. Допоміжна інфраструктура відсутня. До слова, печера знаходиться за кілька сотень метрів на схід від іншої крижаної печери під назвою Айс Чесм.
До Бумінг Айс Чесм не можна добратися через вхід на рівні землі. Спершу потрібно пройти 700-метровий вертикальний підйом на гору Сентрі. Цей підйом зможуть подолати хіба що досвідчені альпіністи, адже він дуже небезпечний через сипучі осипи на поверхні гори. Сам вхід до печери прихований за скелястим уступом, тож його дуже важко знайти.
Сходження всередину печери починається з крутого 140-метрового схилу, покритого товстим льодом. Оскільки схил крутий, лід дуже гладкий, а якихось обмежувальних предметів на схилі немає, існує ризик падіння альпіністів. До слова, через це ж на дні печери багато мертвих тварин.
Спелеолог Ніколас Вієйра створив у 2013 році карту печери, однак вона недостатньо точна, що також створює небезпеку. Ризик представляє і сам клімат печери. Високий тиск, мінусові температури та сильні вітри не дають змоги проводити велику кількість досліджень.
Крім того, структура Бумінг Айс Чесм порожниста. Вона посилює всі звуки, які видаються всередині крижаної прірви. Акустика викликає настільки сильне відлуння, що альпіністи повинні або шепотіти, або робити паузу після кожного складу, аби можна було розібрати сказане. Падаюче каміння також створює інтенсивний гуркіт. Це додає ще більшого драматизму крижаному середовищу.
Висвітлення у ЗМІ
З моменту відкриття печеру висвітлювали численні резонансні ЗМІ. Бумінг Айс Чесм та сусідній печері Вайт Реббіт присвячений перший епізод другого сезону документальної телепрограми Terres d’Exploration про віддалені місця Канади.
Знімали Бумінг Айс Чесм три дні. Камеру прикріплювали за допомогою тенісних м’ячиків, бо їхній фетр добре прилипає до льоду. Для відео печеру освітлювали світлодіодними лампами. Режисер цієї програми Франсуа-Ксав’є де Рейдс також фотографував спелеологічні експедиції в Бумінг Айс Чесм для Canadian Geographic, National Geographic та багатьох інших видань.
Крім того, це крижане диво знімали для епізоду Cold програми Wild Canadian Weather. Для знімального процесу команді програми довелося тягнути 900 кілограмів спорядження на вертольоті. Єдине придатне місце для розміщення команди було на вітряному хребті, за короткий та підступний шлях від входу в прірву.
Саме фільмування було доволі складним, однак справжні труднощі почалися, коли команда повернулася з печери назовні. Швидкий вітер знищив усі розставлені намети та зсунув із гори спорядження.
