Sun Greenhouse Company – овочеве сільськогосподарське підприємство, яке діяло з 1927 по 1973 рік у національному парку «Банфф», на місці колишнього шахтарського містечка Антрацит, яке існувало в 1886–1904 роках. Ферма постачала необхідну продукцію канадським солдатам під час Другої світової війни, у деякі готелі, ресторани, продуктові магазини та заклади харчування південної Альберти. Вважається, що всі, хто обідав у парку «Банфф» у час існування ферми, найімовірніше, спробував її продукт. Як розвивався бізнес та що робило його унікальним, читайте далі на calgary-name.
Китайські власники
Ферма розташовувалася на неорній землі в Скелястих горах. Належала і управлялася китайськими іммігрантами, які потерпали від расизму й ненависті. У 1923 році канадський уряд ухвалив Акт про виключення китайців, що практично скасував можливості для імміграції китайців до Канади. Крім того, закон забороняв вже прибулим китайським іммігрантам займатися землеробством, володіти землею тощо. Тому, переважно китайці відкривали свої невеликі пральні чи продуктові магазини, що не потребували великих капіталовкладень і навичок.
Однак навіть за таких дискримінаційних обмежень знайшлися ті, хто створив овочеву ферму, – Мой Джі і його партнер Джо Чоу. Ферма спершу просто дала змогу чоловікам та їхнім сім’ям пережити холодну зиму, а потім стала доволі успішною і прибутковою. Дві сім’ї проживали разом в одній сімейній резиденції на території ферми. У Моя та його дружини Вінні було 8 дітей, а у Джо та Роуз – 6.
Мой Джі народився в 1896 році в китайському місті Гуанчжоу, у 15-річному віці іммігрував до Канади. За в’їзд до країни його сім’я була змушена заплатити 500 доларів США податку.
Точно невідомо, чому Джі вирішив побудувати ферму саме в «Банффі», на неорній землі в горах. Це може бути пов’язано з тим, що його батько жив у тепер вже також покинутому містечку Бенкхед, що за кілька кілометрів на північний захід від Антрацита. Іншою причиною може бути те, що Мой захотів повторити успіх китайських овочевих ферм Британської Колумбії, а «Банфф» був ідеальним місцем через відсутність конкуренції.
Як була облаштована ферма?
Sun Greenhouse Company займала 10,4 акрів землі (понад 40 м2), з яких приблизно 6 акрів призначалися для відкритого вирощування, на ще 1-му розмістилося вісім теплиць. Штат компанії налічував 16 працівників, вони жили в малих приміщеннях.
Інші споруди на фермі – утеплені підвали, сарай із двома генераторами, ще один сарай для зберігання добрив, котельня з прилеглим вугільним складом, стоянка для вантажівок, курник, сміттєспалювальний завод і гараж, де розміщувалася машина для чищення картоплі та обладнання для миття й очищення продуктів.
Котельня мала два парові котли локомотивного типу, вони розміщувалися під землею і працювали на вугіллі. Котли запускали з січня по квітень або травень, щоби нагріти 7 із 8-ми теплиць для весняної посадки. 8-ма теплиця використовувалася для розсади, її окремо опалювали печами, також на вугіллі. Саме вугілля привозили вантажівками з Кенмора двічі на тиждень. Його підсипали в топку котлів і печей приблизно щопівгодини впродовж доби.
Для землі завозили з кількох ранчо добрива, ґрунт та гній. Воду до майстерень, теплиць, котелень та помешкань постачали з перекритого греблею струмка, який витікав з-під землі з озера Джонсон. Більш високий тиск та об’єм води постачала друга труба, встановлена над землею, вода надходила також з озера Джонсон і до відкритих полів, де її використовували для зрошення без насосів. Восени другу трубу перекривали, аби запобігти замерзанню овочів.
Які овочі вирощували?
У Sun Greenhouse Company вирощували різні коренеплоди (моркву, буряк, ріпу, пастернак та редис), а крім того, селеру, листя салату, шпинат, бок-чой, горох, квасолю, мангольд, зелену цибулю, капусту білоголову, капусту цвітну, броколі, кольрабі й ревінь. У теплицях росли огірки й помідори. Крім того, рано навесні садили квіти.
Закриття
У 1927–1950 роках ферма розташовувалася на землі, яку орендувала в Canmore Mines Limited. У 1951 році Департамент у справах індіанців і розвитку півночі купив цю землю для урядової установи Parks Canada. У 1951 році Мой Джі отримав дозвіл на продовження ведення фермерства.
Мой помер у квітні 1953 року у віці 56 років, здобувши велику повагу в суспільстві. Після його смерті вдова Вінні продовжила разом із партнерами Чоу тепличні операції, однак через 10 років подружжя Чоу розірвало партнерство та переїхало жити до Едмонтона.
У 1964 році уряд подумував над тим, щоби скасувати ліцензію для господарства у зв’язку з розширенням Трансканадського шосе. Вінні Джі намагалася вести з урядом переговори, але все ж погодилася отримати 25 000 доларів США і закрити бізнес. Закриття відбулося 31 травня 1973 року, тоді Вінні з родиною покинула територію колишньої ферми і переїхала до Калгарі. Тут і померла 16 березня 2011 року у віці 93 роки.
Від колишньої Sun Greenhouse Company не залишилося жодної споруди. Саму територію рекультивували та огородили для диких тварин. У час своєї діяльності Sun Greenhouse Company була важливою частиною життя в південній Альберті, бо не лише постачала свіжі продукти для місцевих жителів, але й тому, що власники ферми стали невід’ємними членами своєї громади.
Друг відлюдника
Цікаво, що Мой Джі був другом відомого відлюдника – англійця Біллі Карвера, який 27 років провів на самоті в таємній хатині глибоко в лісі «Банффа». Нез’ясована точна причина такого вибору тільки посилювала загадковість Біллі. Юридичних підстав для ізоляції не було.
Свою хатину Біллі побудував біля озера Джонсон приблизно в 1910 році. Спочатку там був лише стіл, крісло і диван ручної роботи, а також невелика піч, яку Біллі використовував і для приготування їжі, і для обігріву. Згодом він додав ще невелику спальню. Періодично Карвер розробляв вугільні пласти на нижніх схилах Каскадної гори, однак більше його майже ніде не бачили.
Тож Біллі міг виконувати фізично важку роботу, як-от видобуток вугілля, та мав достатньо навичок і розуму, аби побудувати власноруч собі оселю. Однак, чому він вибрав для себе такий складний спосіб життя, зрозуміти неможливо, як і не можна точно дізнатися його душевний стан.
Єдиним другом Біллі був Джі Мой, вони зустрічалися біля оранжереї, де Біллі давав Мою список потрібних продуктів. Тоді Мой купував їх у місті і привозив до хатини відлюдника, аби той сам не виїжджав із міста. У грудні 1937 року місцеві мешканці виявили Біллі в його помешканні, він був у поганій фізичній формі і потребував медичної допомоги. Хлопці повідомили про це владу, тоді його доставили до будинку для похилих людей, де він згодом помер.
Покинутий будиночок став популярним місцем серед туристів, існує легенда, що начебто дух Біллі досі живе там, а поблизу начебто неодноразово помічали примарну фігуру. Незважаючи на те, що озеро Джонсон є популярним місцем для відпочинку, знайти сам будиночок доволі складно. Багато тих, хто користується довколишніми стежками, може легко проґавити будиночок, у той час як любителі пригод і справжні шукачі скарбів будуть винагороджені за свої зусилля. Сама хатина доволі низька і в занедбаному стані.
Фото: RETROactive
