Turner Valley Gas Plant – перший нафтопереробний завод Західної Канади, що став важливою віхою в історії природних ресурсів Альберти й Канади. За свою історію переробляв не лише нафту, а й природний газ; очищував сірководень із природного газу; виробляв бензин, ізобутан, пропан, елементарну сірку тощо. Його споруди та обладнання відображають еволюцію переробки природних ресурсів та технологічні зміни в нафтогазовому секторі. Далі на calgary-name.
Відкриття в Тернер-Веллі нафти й газу
У другій половині 1800-х років в південному Онтаріо та Пенсильванії були знайдені поклади нафти й газу. Вони стали важливими джерелами енергії для індустріальних економік Канади й США.
Починаючи з 1871 року Геологічна служба Канади та Земельна служба Домініону направляла свої експедиції для дослідження і картографування території, щоби підготувати землю до заселення та розуміти, де містяться цінні ресурси. Нафта та газ знаходяться глибоко в земній корі, переважно без чітких ознак їхньої присутності на поверхні. Тож картографування необхідне для визначення їх наявності й вибору найкращих місць для буріння.
Було виявлено, що район, який потім став південною Альбертою, багатий на нафту й газ. До 1910-х років у містечках Медисин-Гет та Боу-Айленд, а також біля Калгарі пробурили деякі свердловини природного газу, що забезпечили достатньо запасів для задоволення місцевих потреб у опаленні та виробництві.
14 травня 1914 року свердловина Dingman № 1 виявила поклади нафти й газу на півдні Альберти, там, де потім постало містечко Тернер-Веллі. Це було перше велике відкриття нафти та газу в Альберті. Важливість і цінність цього відкриття відразу ж стала очевидною для провінційних і федеральних урядів. Нафта була паливом майбутнього, вона могла живити котли і компресори, слугувати паливом для різних видів транспорту та сільськогосподарської техніки.
Початок діяльності заводу
Перший етап розвитку заводу в Тернер-Веллі – період правління компанії Calgary Petroleum Products. Компанія встановила перше технологічне обладнання на заводі в 1914–1920 роках.
Свердловина Dingman № 1 ще раніше була введена в експлуатацію, тож починаючи з 1914 року завод активно зайнявся переробкою нафти, що передбачало видалення сірки та очищення залишків для отримання певного типу бензину. Вироблений бензин спершу використовувався для живлення власних парових котлів. Варто додати, що сам завод упродовж своєї історії часто змінював свою назву.
Регіон Тернер-Веллі з того часу став центром жвавої діяльності, місцем розселення робітників та їхній сімей. Нафтогазова промисловість вирішально вплинула на зростання та занепад громади, вона сформувала моделі повсякденного життя в Тернер-Веллі.
Зміна власників та напряму діяльності
У 1920 році пожежа зруйнувала завод. У 1921 році він перейшов під контроль компанії Imperial Oil, яка й зайнялася його відновленням. Якщо Calgary Petroleum Products робила акцент на видобутку нафти, то в часи Imperial Oil природний газ став більш важливим аспектом діяльності заводу. Дочірньою компанією Imperial Oil була Royalite Oil Company, Limited (скорочено Royalite). Royalite займалася бурінням свердловин у регіоні Тернер-Веллі та керувала самим заводом.
Royalite побудувала нову абсорбційну установку, також додала компресорну установку. Абсорбційна установка видаляла з вологого газу бензин, а компресійна установка створювала тиск газу для його передачі.
Згодом компанія уклала угоду з компанією Canadian Western Natural Gas, яка дозволила використовувати її трубопроводи для транспортування природного газу з Тернер-Веллі до Калгарі. Royalite також побудувала з’єднувальний трубопровід від заводу до Окотокса, а потім – до трубопроводу Боу-Айленда. У 1923 році компресорна установка подвоїлася.
23 лютого 1930 року Тернер-Веллі вже зареєстрували офіційно як село. До слова, назва пов’язана з Робертом та Джоном Тернерами, які оселилися тут у 1886 році. Як місто Тернер-Веллі зареєстрували аж 1 вересня 1977 року. 1 січня 2023 року воно об’єдналося з сусіднім містом Блек-Даймонд, утворивши місто Даймонд-Веллі.
Друга світова війна серйозно вплинула на нафтогазові компанії Альберти, але водночас дала можливості для їх зростання. Канадське військо постійно потребувало стабільного постачання енергоресурсів.
У 1942 році видобуток у Тернер-Веллі досяг свого піку і становив орієнтовно 10 мільйонів барелів (майже 27 000 барелів на день). За той рік у Тернер-Веллі видобули 95% від усієї добутої нафти в Канаді. Водночас таке збільшення спричинило зниження тиску газу, а це скоротило продуктивний термін експлуатації родовища.
Епоха пропану та сірки
У післявоєнний період завод знову змінив власника та зосередився на нових продуктах. У 1948 році контрольний пакет акцій викупила родина Бронфманів із Монреаля. З того часу Бронфмани працювали разом із Royalite. Родина впровадила нові технології для виробництва пропану й сірки.
Вперше у Тернер-Веллі пропан виробив американський інженер Джеймс Барбер. Він визнав, що газ, який спалювали на заводі у Тернер-Веллі, містить етан і пропан. У 1948 році Джеймс заснував компанію Western Propane для виробництва та продажу пропану. Для цілей компанії він побудував завод за пів милі від вже наявного заводу в Тернер-Веллі.
Пропан, вироблений Western Propane, був на 99% чистим продуктом, однак ринковий попит був не настільки великим, як передбачав Барбер. У 1952 році він продав Western Propane компанії Royalite, яка розібрала обладнання та перевезла на територію свого заводу.
Пропан давав Royalite великі прибутки через його промислове, побутове й рекреаційне використання, однак найбільший потенціал для компанії представляло виробництво сірки. Сірка активно використовувалася для виробництва сірчаної кислоти, добрив, целюлози, акумуляторів, миючих засобів, косметики, ліків тощо. Крім того, на заводі виробляли ізобутан.
На початку 1950-х років Royalite уклала договір з інженерною фірмою Foster Wheeling Ltd. про встановлення на заводі обладнання для видобутку сірки з сірководню, що міститься в природному газі Тернер-Веллі. У липні 1952 року розпочалася «Операція Брімстоун» – так називали процес видобутку тут сірки. Продукт перевозили до Окотокса, звідки потім розвозили по всій Канаді.
Поступовий занепад
Упродовж наступних сорока років на заводі не відбулося значних змін, окрім модернізації старого обладнання. У 1972 році для виробництва бензину додали нову фракційну установку, однак відкриття в 1947 році величезних запасів нафти в Ледюці та в 1948 році в Редуотері стало причиною поступового занепаду заводу та його значущості. Основний видобуток перемістився на північ провінції. Крім того, на зменшення обсягу видобутку на родовищі Тернер-Веллі вплинуло зниження тиску, яке спричинило марнотратне спалювання газу.
У 1962 році завод придбала компанія British American (пізніше Gulf Oil), а у 1977-му – компанія Western Decalta. У 1985 році Western Decalta вивела завод з експлуатації.
Загалом, історія Turner Valley Gas Plant – це історія адаптації та змін перед обличчям економічних і технічних проблем. Від початку заснування й по 1950-ті роки він був провідним у галузі газопереробних технологій Канади. Збережені споруди на місці заводу стали історичною пам’яткою і слугують нагадуванням про розвиток нафтової та газової промисловості Альберти.
